Прийоми рефакторингу

Значна частина рефакторинга присвячується правильному складанню методів. У більшості випадків, коренем усіх зол є занадто довгі методи. Хитросплетіння коду всередині такого методу приховують логіку виконання і роблять метод вкрай складним для розуміння, а значить і для змін. Рефакторинги цієї групи покликані зменшити складність всередині методу, прибрати дублювання коду і полегшити подальшу роботу з ним.

Якщо ви розмістили функціональність по класах не найвдалішим чином - це ще не привід впадати у відчай.

Рефакторинги цієї групи показують як безпечно переміщати функціональність з одних класів в інші, створювати нові класи, а також приховувати деталі реалізації з публічного доступу.

Рефакторинги цієї групи покликані полегшити роботу з даними, замінивши роботу з примітивними типами багатими функціональністю класами.

Крім того, важливим моментом є зменшення зв'язаність між класами, що покращує переносимість класів і шанси їх повторного використання.

Логіка умовного виконання має тенденцію ставати складною, тому ряд рефакторингів спрямований на те, щоб спростити її.

Ці рефакторинги роблять виклики методів простіше і ясніше для розуміння. Це, в свою чергу, спрощує інтерфейси взаємодії між класами.

Узагальнення породжує власну групу рефакторингів, в основному пов'язаних з переміщенням функціональності по ієрархії успадкування класів, створення нових класів та інтерфейсів, а також заміни успадкування делегуванням і навпаки.