Замісник на Python

Замісник — це об’єкт, який виступає прошарком між клієнтом та реальним сервісним об’єктом. Замісник отримує виклики від клієнта, виконує свою функцію (контроль доступу, кешування, зміна запиту та інше), а потім передає виклик сервісному об’єктові.

Замісник має той самий інтерфейс, що і реальний об’єкт, тому для клієнта немає різниці — працювати з реальним об’єктом безпосередньо, чи за допомогою замісника.

Детальніше про Замісник

Складність:

Популярність:

Застосування: Патерн Замісник застосовується в коді на Python тоді, коли потрібно замінити дійсний об’єкт його сурогатом, причому, непомітно для клієнтів цього об’єкта. Це дозволить виконати додаткові поведінки до або після основної поведінки дійсного об’єкта.

Ознаки застосування патерна: Клас замісника найчастіше делегує всю справжню роботу своєму реальному об’єктові. Замісники часто самі стежать за життєвим циклом свого реального об’єкта.

Концептуальний приклад

Цей приклад показує структуру патерна Замісник, а саме — з яких класів він складається, які ролі ці класи виконують і як вони взаємодіють один з одним.

main.py: Приклад структури патерна

from abc import ABC, abstractmethod


class Subject(ABC):
    """
    The Subject interface declares common operations for both RealSubject and
    the Proxy. As long as the client works with RealSubject using this
    interface, you'll be able to pass it a proxy instead of a real subject.
    """

    @abstractmethod
    def request(self) -> None:
        pass


class RealSubject(Subject):
    """
    The RealSubject contains some core business logic. Usually, RealSubjects are
    capable of doing some useful work which may also be very slow or sensitive -
    e.g. correcting input data. A Proxy can solve these issues without any
    changes to the RealSubject's code.
    """

    def request(self) -> None:
        print("RealSubject: Handling request.")


class Proxy(Subject):
    """
    The Proxy has an interface identical to the RealSubject.
    """

    def __init__(self, real_subject: RealSubject) -> None:
        self._real_subject = real_subject

    def request(self) -> None:
        """
        The most common applications of the Proxy pattern are lazy loading,
        caching, controlling the access, logging, etc. A Proxy can perform one
        of these things and then, depending on the result, pass the execution to
        the same method in a linked RealSubject object.
        """

        if self.check_access():
            self._real_subject.request()
            self.log_access()

    def check_access(self) -> bool:
        print("Proxy: Checking access prior to firing a real request.")
        return True

    def log_access(self) -> None:
        print("Proxy: Logging the time of request.", end="")


def client_code(subject: Subject) -> None:
    """
    The client code is supposed to work with all objects (both subjects and
    proxies) via the Subject interface in order to support both real subjects
    and proxies. In real life, however, clients mostly work with their real
    subjects directly. In this case, to implement the pattern more easily, you
    can extend your proxy from the real subject's class.
    """

    # ...

    subject.request()

    # ...


if __name__ == "__main__":
    print("Client: Executing the client code with a real subject:")
    real_subject = RealSubject()
    client_code(real_subject)

    print("")

    print("Client: Executing the same client code with a proxy:")
    proxy = Proxy(real_subject)
    client_code(proxy)

Output.txt: Результат виконання

Client: Executing the client code with a real subject:
RealSubject: Handling request.

Client: Executing the same client code with a proxy:
Proxy: Checking access prior to firing a real request.
RealSubject: Handling request.
Proxy: Logging the time of request.

Замісник на Python

Концептуальний приклад

main.py: Приклад структури патерна

Output.txt: Результат виконання

Замісник іншими мовами програмування